Основа міжнародної торгівли — Incoterms

Міжнародні перевезення вантажів регулюються різноманітними правилами, конвенціями та законами. Людині не з сфери логістики доволі важко розібратися в них без допомоги спеціалістів. Тому іноді трапляються ситуації, в яких клієнт залишається незадоволеним наданою послугою тільки тому, що не знав усіх тонкощів.

 Якщо Ви хочете захистити себе та свій вантаж, у першу чергу потрібно ознайомитися із порядком переходу відповідальності за товар з відправника до одержувача. Таких перехідних точок доволі багато, а незнання своїх обов’язків може привести клієнта до штрафів та витрат. Аби краще розуміти роль кожної сторони, слід вивчити Incoterms (International commercial terms).

Інкотермс — це правила міжнародної торгівлі. Іх основна задача стандартизувати права та обов’язки відправника та одержувача, залежно від обраного формату співробітництва.

Які аспекти регулює Інкотермс:

хто з сторін оплачує транспортні витрати чи як вони розподіляються між сторонами;

до якого етапу відповідальність за покриття ризиків лежить на продавці;

де визначається місце переходу обов’язків з продавця на покупця.

Зараз при укладенні договорів використовуються різні редакції Інкотермс — 2010 та 2020 року. Розглянемо кожну з них. 

Автори правил позначили кожну з форм співпраці певною абревіатурою. Перша буква означає на якому етапі відповідальність переходить до одержувача.

1. E — за організацію перевезення відповідає тільки покупець. 

Абревіатура EXW (Ex Works) означає самовивіз зі склада постачальника. Всі організаційні та формальні процедури — відповідальність покупця.

2. F — перехід обов’язків відбувається у місці завантаження. Експортні мита сплачує продавець. В цій категорії використовується декілька абревіатур:

• FCA (Free Carrier) — універсальний термін для всіх видів транспорту. Постачальник за власний рахунок довозить вантаж до місця завантаження.

• FOB (Free On Board) — абревіатура використовується тільки у морських перевезеннях. Продавець організовує та оплачує завантаження товару на судно.

• FAS (Free Alongside Ship) — також тільки для доставки морем. Постачальник привозить вантаж у порт. Завантаження оплачує одержувач.

3. C — відповідальність переходить у місці розвантаження (порт, залізнична станція, вантажний термінал і тд). Основне перевезення оплачує постачальник:

• CPT (Carriage Paid To) — всі інші витрати, окрім доставки, митні збори, страхування та інше оплачує покупець.

• CIP (Carriage and Insurance) — постачальник додатково оплачує страхування.

• CFR (Cost And Freight) — використовується тільки для доставка вантажів по воді. Доставка до порту призначення за рахунок продавця.

• CIF (Cost, Insurance And Freight) — ще одна позначка для морських перевезень. Постачальник повинен оплатити доставку до порта призначення та страхування.

4. D —  за кожен етап доставки відповідає продавець. Тут підтип залежить від того, хто платить митні збори та доставку від терміналу розвантаження:

• DAT (Delivered At Terminal) — витрати розподіляються між сторонами. Відповідальність продавця включає доставку до термінала вивантаження, страхування вантажу, експортні збори. Відповідальність замовника — імпортні збори та доставка до свого складу;

(Delivered At Place) — відрізняється від попереднього тим, що постачальник платить за доставку на склад замовника.

• (Delivered Duty Paid) — абсолютно всі витрати по доставці покриває відправник.

Більшу частину договорів зовнішньоекономічної діяльності продовжують укладати згідно правилам Інкотермс 2010, але нова редакція вже ратифікована. Тому розглянемо, чим Інкотермс 2020 відрізняється від попередників.

1. Термін DAT змінили на DPU (Delivered Named Place Unloaded). Тепер цей формат означає доставку не тільки на термінал розвантаження, а й в будь-яке місце, вказане у договорі.

2. Для умов CIP збільшили розмір мінімальної суми страхування до 110% від вартості вантажу.

3. Тепер правила розповсюджуються й на перевезення, в яких використовують контейнери чи транспорт однієї зі сторін. В Інкотермс 2010 враховувався тільки транспорт третьої сторони — перевізника.

4. На умовах FCA додалася можливість передачі коносамента через перевізника від покупця продавцю. Раніше постачальники не мали права вимагати від покупців надати договір із перевізником.

5. Більшу увагу приділяють безпеці транспортування. В тих випадках, де вибір транспортного засобу та контейнерів знаходиться у зоні відповідальності продавця, він зобов’язаний надати покупцю будь-яку інформацію, що підтверджує безпеку перевезення.

Інкотермс дають клієнту можливість розібратися у своїх правах та обов’язках у процесі організації перевезення. Але їх недостатньо для ведення зовнішньоекономічної діяльності з ряду причин:

• Правила не стосуються аспекту передачі прав власності на вантаж. Це прописується у договорі окремо.

Навіть якщо перевезення здійснюється у форматі DDP, після прибуття вантажу, одержувач має сплатити Податок на додану вартість у країні розвантаження.

Перед укладенням договору з постачальником завжди варто з’ясувати, на яких умовах буде організовано перевезення вантажу. Обговорюйте це питання із відправником чи менеджером експедиторської компанії. 

Contact Us